Днями у столиці США Вашингтоні відбувся ІІ «Український саміт дій», який зібрав більше трьох сотень учасників та підтвердив свій статус найбільшого в США заходу з адвокації громадської підтримки України. До вашої уваги інтервʼю з директоркою БФ «Разом для України» Евеліною Курілець, яка щойно повернулася зі США.

Евеліно, вітаємо Вас! Знаємо, що це був вже другий такий великий захід після повномасштабного вторгнення росії. Розкажіть трішки про те, як виникла така ідея, хто учасники та які цілі цього саміту?

Вітаю! Так, це дійсно вже другий саміт, який вийшов вже більш масштабним та знаковим, адже вдалось зібрати у Вашингтоні понад 300 учасників, яким болить те, що відбувається в Україні, які небайдужі та сповнені рішучості допомагати всім, чим можна, аби наблизити Перемогу України. Другий Саміт дій є чудовим прикладом дієвості американської демократії: панельні дискусії, зустрічі з конгресменами та сенаторами.  

Це дійсно повна адвокація інтересів нашої країни. Мається на увазі і фінансова та військова підтримка, і розширення санкцій, і визнання ЧВК «Вагнер» терористичною організацією, і визнання дій росії проти України геноцидом, і засудження депортації українських дітей, і передача Україні арештованих російських активів. Тобто, всі ті рішення, які важливі, які лежать на поверхні, але за певних причин, можливо, через якийсь острах, не ухвалюються протягом понад року повномасштабної війни. Є велике сподівання, що саме Саміт дій стане таким собі криголамом, який зрушить цей пласт питань з мертвої точки і ми побачимо відповідні кроки поважних міжнародних організацій у компетенції та юрисдикції яких, власне, і знаходиться прийняття таких рішень із подальшою міжнародною відповідальністю. 

Мабуть, весь світ сколихнула новина про те, що Конгрес США ухвалив резолюцію щодо результатів майбутнього завершення війни в Україні та компенсацій, які вона має отримати від агресора. Але мало хто знає, що ця резолюція – це саме результат роботи «Українського саміту дій». Чи можете більш детально розповісти про те, як дійшли до цієї резолюції, хто її ініціював та які юридично підкріплені наслідки вона матиме?

Проект резолюції «Перемога України» – це надважливий документ, адже він окреслює контури процесів, які мають відбутися після нашої перемоги та що, власне, вважати Перемогою України, а саме – вихід на кордони 1991 року. Крім того, резолюція передбачає сприяння світової спільноти у відбудові України, інтеграцію нашої країни до європейських організацій, зокрема НАТО, гарантування репарацій Україні зі сторони росії та притягнення її керівництва до відповідальності, відновлення справедливості для жертв злочинів, скоєних росіянами тощо. 

Іншими словами, це цілий комплекс заходів та кроків, які обов’язково мають бути зробленими після нашої Перемоги. Якщо хочете – драфт акту про капітуляцію росії та мирного договору, який поставить крапку у цій страшній війні, із повною відповідальністю росії за свої загарбницькі та терористичні дії, що мають неприховані ознаки геноциду. 

Які ще результати Саміту ви би виокремили? Адже у ньому брали участь і волонтерські організації, і міжнародні донори, і політики. Чи не відчувається у світі втома від України, про яку час від часу можна почути у деяких ЗМІ?

До саміту долучилися не лише етнічні українці, а й громадяни США з різних штатів, демократи та республіканці, ліберали та консерватори. Повірте, втомою й не пахне – всі, з ким ми спілкувалися, надмотивовані та сповнені рішучістю допомогти нашій країні перемогти. Проведено понад 150 зустрічей з конгресменами, на яких ми отримали підтвердження того, що поруч з нами в нашій боротьбі стоїть весь світ, а з такою підтримкою ми обов’язково переможемо. У великій спільній меті – здобути перемогу та відновити мир – США разом з Україною.

Саміт є одним з інструментів, що допомагає мінімізувати ту ціну, яку наша країна змушена буде заплатити за цю Перемогу – життя наших людей. І вже зараз нам треба робити все можливе, щоб через Перемогу вибороти й мир. Перші роки після перемоги стануть іспитом для всіх нас. Відбудова України – це тривалий і складний процес, для реалізації якого потрібне об’єднання зусиль цілого світу. 

І зараз нам потрібно, щоб світ нас чув і розумів. Для цього нам важливо говорити однією мовою. Тому: вчимо мови, співпрацюємо з міжнародними організаціями, відкриваємо Україну світу, будуємо українську демократію. 

Фонд «Razom for Ukraine» працює з 2014 року, тобто з самого початку російсько-української війни. Як змінилася специфіка вашої роботи після повномасштабного вторгнення, на скільки зросло навантаження?

Навантаження зросло просто до критичних значень. Вся наша команда і в США, і особливо в Україні працюють сьогодні в режими 24/7. Наразі ми працюємо за пятьма основними напрямами: Адвокація – адвокація інтересів України у світі; Razom Heroes – забезпечення засобами зв’язку та тактичною медициною наших захисників; Razom Health – підтримка української системи охорони здоров’я; Razom Relief – розбудова і підтримка громадянського суспільства; Razom Culture and Connection – донесення голосів з України до США та світу через освітні програми, волонтерські ініціативи та мистецтво.

Додатково нам вдалось збудувати систему інструментів, що допомагають ефективно реалізовувати 5 вищезгаданих програм: бухгалтери, юристи, команда закупівель, міжнародна логістика, логістика по Україні та склад.

Наші волонтери, які займаються доставленням допомоги, живуть фактично в машинах, наїжджаючи за місяць десятки тисяч кілометрів. Ми ж, організаційна група, знаходимося у режимі цілодобової комунікації – дзвінки, онлайн та офлайн зустрічі, пошук та контрактування допомоги. Буквально – мільйон процесів на годину. Але ми розуміємо, що і для чого ми робимо, бачимо результати нашої роботи, знаємо важливість допомоги – і це мотивує нас раз за разом покращувати загальнокомандний результат. Ми на 100% готові працювати у ще більшому темпі, аби допомогти якомога більшій кількості наших воїнів та цивільних, і вибороти таку важливу для України Перемогу. 

Які основні проекти Фонд «Разом» зараз реалізовує? Якими вже реалізованими проектами ви найбільше пишаєтеся?

У фонду «Разом для України» немає більш важливих чи менш важливих проектів. Все, що ми робимо – важливо, тому що може зберегти життя. У нас десятки різних проектів – це і тактичне медичне спорядження для наших захисників та польових медиків, це і машини швидкої допомоги та пікапи для екстреної санітарної евакуації, це і дрони для рятувальників, які ліквідовують наслідки обстрілів, це і «Космічний харч» – харчові набори для наших воїнів, це і Центри психологічної підтримки у різних містах України, це і польові лазні для бійців на передовій. І цей перелік проектів, які реалізовуються, – нескінченно довгий. Тому я не можу сказати, що якимись із них ми пишаємося більше за інші. Ми просто робимо те, що нам під силу робити. А дійсно пишаємося ми – нашими оборонцями та незламним українським народом. І окремо я пишаюся командою Благодійного фонду «Разом для України» – кожним і кожною, хто входить до нашої команди та хто нас підтримує. Разом ми обов’язково переможемо!

Очевидно, ви постійно і дуже багато спілкуєтеся з людьми – постраждалими від війни, військовими, медиками, психологами, дітьми. Чи є якась історія, яка особливо закарбувалася у вашій пам’яті?

Насправді, їх дуже багато, і складно виокремити якусь одну. Закарбовується як історії сили – про допомогу, про те, що нам вдалося зробити, чим допомогти, так і історії справжнього жаху, який принесли на нашу землю окупанти.Тільки уявіть – під час індивідуального заняття з хлопчиком, який перші місяці війни перебував з родиною в Маріуполі, психологи Центру психологічної підтримки «Разом з тобою» з’ясували, що хлопчик не їв м’ясо, тому що це нагадувало йому про запах обгорілого людського тіла, який він постійно відчував під час окупації Маріуполя. Зараз наші психологи надають хлопчику та його родині усю необхідну підтримку, намагаючись повернути дитину до нормального життя.

Якщо ж говорити про хороше, то мене вразило повідомлення, яке ми отримали від медика батальйону Азов Юрія Древаля. В межах проекту Сars for victory ми передали їм пікап, і лише протягом трьох місяців наша автівка евакуювала 68 поранених українських бійців з-під Бахмуту та 12 тіл загиблих воїнів. Юрій потім написав нашій команді, що авто для них – настільки цінна річ, що під час обстрілу щонайперше намагаються сховати машину, і тільки тоді ховаються самі. Бо збережена автівка – це шанс для десятків і сотень українських захисників вибратися з пекла і лишитися живими. 

Це – історія про життя. І про надію. Заради цього ми всі і працюємо. Працюємо, щоб перемогти і відбудувати успішну, незалежну, демократичну Україну.